Моя дружина — лесбіянка?!

Все почалося майже рік тому, коли, прийшовши додому, я довго дзвонив і стукав у двері перед тим, як моя дружина їх відчинила. Тоді я готовий був припустити найгірше — вона в квартирі з коханцем. Але вона була з подругою, і обидві в один голос запевняли, що приміряли в спальні якісь шмотки і дзвінка не чули. Я поставився до цього як до прикрого непорозуміння і майже забув, поки через деякий час не застав їх на балконі більш ніж в жагучих обіймах. Вони постаралися перетворити усе в навмисний жарт, але мені ситуація здалася якоюсь сумнівною. І чим більше я про це думав, тим більше розумів, що в моїй сім’ї багато чого змінилося.

Я пробував пригадати, коли востаннє спав із своєю дружиною по-справжньому, виявилося — місяць тому, а то і більше. На мої, чесно кажучи, досить мляві спроби схилити дружину до сексу вона відмовлялася, посилаючись на різні нездужання. Я проявив наполегливість, і наш секс був скоріше схожий на зґвалтування, після чого дружина замкнулася І стала мене ігнорувати.

Її «дорогоцінна» подруга приходила, коли мене не було вдома, але якщо ми з нею зустрічалися, вона порскала на мене ненавистю і презирством. Ця переспіла дівиця мене просто дратувала, і якось я її виставив, причому, досить грубо. Моя дружина учинила істерику і почала збирати речі. За сім років спільного життя це був уже не перший її демарш, тому я не дуже хви­лювався — перебіситься і повернеться.

Через тиждень я подзвонив її батькам — вона там навіть не з’являлася! Знайшов я свою дружину у тієї самої подруги і спочатку не міг повірити змінам, що сталися з нею. Вона не те що світилася від щастя — вона буквально сочилася сексом! Це була інша жінка — недосяжна, за­доволена і прагнуча… Але не мене. Вона заявила, що ми розлучаємося і їй від мене нічого біль­ше не потрібно.. Мені хотілося її вдарити, задушити, знищити або зґвалтувати. Вона була мені противна і я її хотів, хотів, страшенно, по-звірячому! Я грюкнув дверима і пішов.

Якийсь час я був як у чаду — горілка, якісь жінки всілякі… Потім мені стала дзвонити її мати і «співати пісні» про те, як її донька — моя дружина — страждає, який я такий-сякий і про загублене майбутнє нашої дочки. Виявилося, що моя жінка переїхала до батьків і зводила їх де­пресією і мовчанням. Як я міг пояснити своїй «правильній» тещі, що її донечка хоче трахатися з подругою, а не зі мною?! У неї б дах з’їхав! Та й соромно все це…

Я вирішив поговорити з дружиною й ледве домігся з нею зустрічі. Вона сиділа вся якась скуйовджена — худа, очі запали, і руки тремтять і погляд відводить. Жити зі мною відмо­вилася категорично — я їй противний. Своїй подрузі вона більше не потрібна, але усі чоловіки — «скоти» і все таке інше… «Розмова» знову закінчилася скандалом і ляскотом дверима. Тепер ми розлучаємося через «розбіжність характерів». Але мені зовсім незрозуміле, як нормальна баба? раптом перетворилася на чокнуту лесбіянку. Чому?!

Трагедії може і не бути

Будь-яка людина за своєю природою бісексуальна, — до такого висновку прийшли більшість сексологів в усьому світі. У кожному закладений сексуальний потяг до обох статей, але далеко не кожний його в собі виявляє. Для цього, як мінімум, потрібні достатньо високий рівень загального розвитку (це щоб усвідомити) і випадок (щоб відчути). А тут, що називається, можливі варіанти.

КОЛИ БІСЕКСУАЛЬНІСТЬ — НЕ ПРОБЛЕМА

Абсолютна більшість людей, виявивши в собі деякий сексуальний інтерес до своєї статі, ставиться до «відкриття» достатньо спокійно — «хай собі буде, аби жити не заважало». Такі люди в реальні гомосексуальні контакти звичайно ніколи переступають і спілкуються з друзями — подругами і колегами по роботі без усіляких проблем. Когось тягне на експерименти, але, відвідавши «заборонений плід», вони, частіше усього, втрачають інтерес до такого сексу і ще, більше переконуються у своїй схильності до протилежної статі.

Мало для кого бісексуальність стає нормою інтимного життя — поверховість почуттів, зацикленість на відчуттях, пошук оптимального партнера можуть перетворити їхнє існування в блукання по лабіринтах власної чуттєвості. Любовні тріо, як правило, недовговічні — двоє з трьох незабаром визначаються у своїх сексуальних пристрастях, а третій залишається «не при справах».

ГОМОФОБІЯ ЯК ДЗЕРКАЛО ПІДСВІДОМОСТІ

Підкреслено негативне ставлення до гомосексуальних контактів взагалі сексологи на­зивають гомофобією, тобто придушеним, схованим потягом до своєї статі. Людина може цього абсолютно не усвідомлювати (на те вона і підсвідомість) і щиро обурюватися аморальністю стосунків голубих і лесбіянок. Але чим пристрасніше вона готова «душити їх усіх голими рука»^й ми», тим наполегливіше вона хоче задавити потяг у собі самому. Сперечатися про слушність висновків сексологів можна до хрипоти — суть від цього не зміниться.

ЗАВЗЯТА ГОМОСЕКСУАЛЬНІСТЬ ВИНИКАЄ НЕ РАПТОВО

Дійсні проблеми починаються тоді, коли достатньо зріла людина раптом, «ні з того, ні з сього», усе більш виразно і- вимогливо виявляє в собі гомосексуальну орієнтацію. Мова не йде про хромосомні або гормональні порушення — фізіологічне ця людина абсолютно нормаль­на. Але! Передумови для зсуву могли закладатися в ній ще з дитинства — мамині стогони — ахи «цей негідник посмів тебе торкнутися!», «ця мерзотниця могла тебе поранити, скривдити» і т.п. Батьківські установки «усі вони такі», «ще наплачешся», «тільки жінка зрозуміє жінку» і невдалий гетеросексуальний досвід, зґвалтування й інші подібні ексцеси — усе це прекрасний грунт для визрівання відрази, до своєї статі. Колишні гетеросексуали перетворюються у най — завзятіших гомосексуалістів — екзальтованих, самозабутніх, що прагнуть усією душею за «справжнім» покликом тіла. І починаються любовно-побутові драми — «переосмислення» життя, по­ривання із сім’єю, нав’язливе переслідування партнерів, що їх «спокусили». Близькі намагаються повернути «загублених» на нормальний шлях, жахаються їхньою аморальністю, і життя в таких сім’ях легко перетворюється в компактне пекло.

— У такій ситуації цілком можна обійтися без трагедій, а постаратися поставитися до неї як до природного факту. На Заході є психоаналітики і сексологи, що проводять дороге «лікування» і, як правило, із дуже тимчасовим і доволі відносним результатом. З моєї точки зору, це викачування грошей і тільки. Якщо жінка хоче сексу з жінкою, її не можна змусити хотіти по-іншому тільки тому, що так не прийнято. Це насильство над природою. По суті, кому це заважає?! Любовна драма, розпад сім’ї? А якби вона пішла до іншого чоловіка, драми б не було?!

НЕ ТРЕБА ОБУРЮВАТИСЯ ЛЕСБІЯНКОЮ…

Якщо жінка тягнеться до іншої жінки як сексуального партнера «із цікавості», то її чоловік може сприйняти це як сексуальні пустощі і навіть запропонувати розділити задоволення на трьох. Але якщо жінка робить вибір між ним і подругою на користь подруги, то для чоловіка це, частіше з усього, потужний психологічний удар. Як, його, Чоловіка, його «залізний» Фалос проміняли на «слиняві пестощі і ватяні притирання»! Більшість чоловіків вважають ситуацію принизливою, вони обурюються на глибинному, «генному» рівні. А психологи говорять — дарма! У тому, що один сексуально «зрушився», немає приниження для іншого. А от для самого «зрушеного» це, безумовно, великий іспит.

Ні лесбіянки, ні феміністки (а часто це одне і те саме) не вважають себе нещасливими, вони в буквальному значенні слова воюють за свої права. Але очевидно, що якщо вони — не «ігри природи» на фізіологічному рівні, то, швидше за все, саме психологічна нездатність викликати і прийняти чоловічу любов призвела до сприйняття ними чоловіків як ворогів і конкурентів. І. очевидно, нелегке для них життя в суспільстві, де головні все ж таки — чоловіки.